Методичні рекомендації

Життя людини та живої клітини немислиме поза радіоактивними розпадами, які є завжди на Землі. Але основне завдання людини, перетворюючи природу, не шкодити їй, не призводити до невиправдано великих рівнів радіоактивності чи створенням звалищ радіоактивних відходів. Основна місія людства, вивчаючи та перетворюючи природу, гармоніювати з нею та виховувати в собі любов до Землі, любов до законів краси і гармонії в природі. (Автор.)
 

Вступ. Пояснення слова «радіоактивність» Слово «атом» походить від грецького слова «атом», що означає неподільний. Усе на світі складається з дрібних часток названих атомами і молекулами, їх не можна побачити неозброєним оком. Атоми настільки малі, що в крапці, що стоїть наприкінці речення можуть уміститися понад 100 мільярдів атомів. Піщинка складається з 50 мільйонів мільярдів атомів. Кожна молекула піску складається з трьох атомів.

Планетарна модель будови атома була запропонована в результаті відкриття ядра атома Резерфордом: у центрі атома знаходиться позитивно заряджене ядро, що займає незначну частину простору усередині атома. Весь позитивний заряд і майже вся маса атома зосереджена в його ядрі. Навколо ядра по замкнутих орбітах обертаються електрони. Їхнє число дорівнює заряду ядра. Ядро атома складається з протонів і нейтронів (загальна назва нуклони). Ядро характеризується трьома параметрами: А-масове число, Z-заряд ядра, дорівнює числу протонів, і N- число нейтронів у ядрі. Ці параметри зв’язані між собою співвідношенням:A=Z+N. Число протонів у ядрі дорівнює порядковому номеру елементів. Заряд ядра звичайно пишуть унизу ліворуч від символу елемента, а масове число – угорі ліворуч. Наприклад:- ядро цього атома містить 18 протонів і 22 нейтрона.

Атоми, ядра яких містяться однакове число протонів і різне число нейтронів, називаються ізотопами.

Атоми являють собою дуже міцні системи. Навіть сильні виливи (нагрівання, зміна тиску і т.д.) приводять лише до дуже незначних змін атомів: вони іонізуються, тобто втрачають чи навпаки, приєднують до себе електрони. Хімічні перетворення

Якщо атом втрачає електрон, то утвориться позитивний іон, якщо здобуває зайвий електрон - стає негативним іоном. При утворенні хімічного зв’язку виникають пари електронів, що належать відразу двом атомам.

Явища, у ході яких відбувається перерозподіл хімічних зв`язків – розриви старих і утворення нових, називаються хімічними реакціями. Хімічна реакція – це взаємодія часток ( молекул, атомів) чи різних речовин один з одним у результаті якого одні речовини перетворюються в інші. При цьому змінюється будова молекул вихідних речовин і, як правило, склад. Але є і такі хімічні реакції, при яких склад речовини не міняється, наприклад, перетворення графіту в алмаз.

При хімічних реакціях будова атомів завжди залишається незмінною. У цьому головна відмінність хімічних процесів від ядерних, у ході яких ядра атомів перебудовуються, і один елемент може перетворитися на інший, наприклад: алюміній у натрій, хлор у сірку і т. д.

Ядерні перетворення Більшість атомів стабільні, це означає, що вони незмінні. Але деякі атоми нестійкі ( учені часто їх називають радіоізотопами) вони самовільно руйнуються і перетворюються в інші. Ядро можна розглядати як маленьку краплю, зовнішня поверхня якої безупинно змінюється. І може наступити момент коли в краплі – ядрі виникає спочатку як би перетяжка, а потім ядро поділяється на дві частини. Так, наприклад, з ядра урану -238 виникають два нових ядра елементів середини періодичної системи.

У процесі ядерних перетворень відбувається самовільне випущення атомів випромінювання. Оскільки «Промінь» по-латинському radius, тому самовільне випущення атомами випромінювання одержало назву радіоактивність. Проведені з радіоактивними речовинами досліди показали, що ніякі зовнішні умови не впливають на характер і швидкість самовільного розпаду ядер.

З часом число радіоактивних ядер зменшується за законом радіоактивного розпаду: N = N0e-0,693t/T, де No – число ядер у момент часу t, T – період напіврозпаду, тобто час за яким число ядер зменшується в два рази.

Знаючи період напіврозпаду, можна розрахувати, скільки радіонуклідів залишиться через визначений час.

Радіоактивне випромінювання свідчить про те, що ядра атомів потерпають розпад, у результаті якого вони перетворюються в ядра нових елементів. Коли ядра атома поділяються надвоє чи коли два ядра, з’єднуючись утворюють нове ядро, відбувається виділення великої кількості енергії.

Основна частина 1.Відкриття радіоактивності 2.Види радіоактивності

Явище природної радіоактивності називається самочинне перетворювання одних атомних ядер в інші, яке супроводжується випусканням різних видів радіоактивних випромінювань і деяких елементарних частинок. Це явище відкрив у 1896р.А.Бекерель.Він вивчав питання про те, чи не супроводжується флуоресценція будь-якої природи випусканням рентгенівських променів. Бекерель проводив досліди з солями урану; деякі з них мають властивості флуоресціювати і діють на фотопластинку.

Бекерель виявив, що сполуки урану, які протягом кількох років були в цілковитій темряві, продовжують діяти на фотопластинку, причому найсильнішу дію чинить металічний уран. З цього він зробив висновок, що уран випускає особливі промені. Перші ж дослідження показали, що ці промені проникають крізь тонкі металеві екрани, іонізують газ, через який проходять. Цікавою особливістю виявленого випромінювання була його самочинність і сталість, повна незалежність від зміни зовнішніх умов: освітлення, тиску, температури. П'єр і Марія Кюрі встановили, що уранова смоляна руда має здатність давати випромінювання, яке в 4 рази перевищує за інтенсивністю випромінювання урану. Це дало підставу шукати потужніше джерело випромінювання, ніж уран. У 1898р. П’єр і Марія Кюрі відкрили два радіоактивних елемента - Полоній і Радій.

Відразу за відкриттям радіоактивних елементів було встановлено неоднорідність випромінювання, яке вони випускають. Виявилось, що випромінювання складається з трьох видів променів: α β і γ. Склад випромінювання проаналізувала вперше М. Кюрі за відхиленням радіоактивних випромінювань у магнітному полі.

1. α–розпад (альфа–розпад). Ядро випускає α – частинку, що являє собою ядро атома гелію (Не) і складається з двох протонів і двох нейтронів. При α – розпаді масове число ізотопу зменшується на 4, а заряд яра – на 2. 2. β–розпад (бета–розпад). У нестійкому ядрі нейтрон перетворюється в протон, про цьому ядро випускає електрон (β–частку) і антинейтрон: n ® P+ e + n При β – розпаді масове число ізотопу не змінюється, оскільки загальне число протонів і нейтронів зберігається, а заряд ядра збільшується на 1. 3. γ-розпад (гамма–розпад). Збережене ядро випускає електромагнітне випромінювання з дуже малою довжиною хвилі і дуже високою частотою (γ-випромінювання), при цьому енергія ядра зменшується, масове число і заряд ядра залишається незмінними.

Різні види випромінювань супроводжуються вивільненням різної кількості енергії і володіють різною проникаючою здатністю, тому вони впливають на тканини живого організму.

Альфа-випромінювання затримується, наприклад, листком паперу і практично не здатне проникнути через зовнішній шар шкіри, утворений відмерлими клітинами. Тому воно не є небезпечним доти, поки радіоактивні речовини, що випускають альфа-частинки, не потрапляють усередину організму через відкриту рану, з їжею чи вдиханням повітря, тоді вони стають надзвичайно небезпечними.

Бета-випромінення володіє більшою проникаючою здатністю: воно проходить у тканини організму на глибину 1-2см. Проникаюча здатність гамма-випромінення, що поширюється зі швидкістю світла, дуже велика його може затримати лише товста свинцева чи бетонна плита. Якщо поблизу впливу ядерної енергії знаходиться живий організм, то він поглинає цю енергію. Поглинена енергія-доза - витрачається на розрив хімічних зв’язків у клітинах організму з утворенням високоактивних у хімічному відношенні з’єднань, так званих вільних радикалів. Унаслідок цього в організмі починають відбуватися інші хімічні перетворення (уже не ядерні).В організмі виникають ушкодження. Ушкоджень, викликаних в організмі випромінюванням, буде тим більше, чим більше енергії воно передає тканинам. Кількість такої переданої організму енергії називається дозою.

Вимірювання радіоактивності Ступінь радіоактивної дії визначається дозою іонізуючого випромінювання. Доза іонізуючого випромінювання-кількість енергії, поглиненої в одиниці маси середовища.

Для кількісної характеристики впливу іонізуючого випромінювання введене таке поняття, як поглинена доза,(тобто поглинена енергія випромінювання), у кожнім випадку віднесена до маси матеріалу, що опромінюється.

Поглинена доза Поглинена доза-кількість енергії іонізуючого випромінювання, поглинена одиницею маси опроміненого тіла. Поглинена доза=поглинена енергія випромінювання маси. Розповсюдженою несистемною одиницею виміру поглиненої дози є – 1рад. У системі СІ поглинена доза вимірюється в греях (Гр) 1Гр= 1 Дж/кг; 1 рад = 0,01 Гр Поглинена доза в 1 рад відповідає підвищенню температури людського тіла менше ніж на 0,00001 Со.

Якщо кількість поглиненої енергії гама чи рентгенівського випромінювань розглядати не для речовини, а для повітря, то вводиться поняття іонізації повітря.

Причому, для повітря була введена спеціальна одиниця, що зв’язувала заряд іонів кожного знака 1 см3 сухого повітря , що виникають у процесі його іонізації гамма-випромінюванням, з «кількістю» цього гамма-випромінювання.

Експозиційна доза Для повітря «кількість» випромінювання, що викликає іонізацію, було названо експозиційною дозою. Несистемна розповсюджена одиниця виміру експозиційної дози – рентген (Р). Одиниця виміру експозиційної дози в системі СІ – кулон на кілограм (Кл/кг). 1Р=2,58*10-4 Кл/кг 1 Кл/кг – експозиційна доза рентгенівського чи гамма-випромінювання при якій сполучена корпускулярна емісія створює в 1 кг сухого атмосферного повітря іони, що несуть заряд у 1 Кл електрики кожного знака.

Особливо великий інтерес викликає випадок виміру поглиненої дози стосовно до біологічної тканини ( у тому числі, до матеріалу , з якого, у середньому, складається й організм людини). Причому, становить інтерес не тільки сама енергія (хоча вона є фізичною сутністю цього процесу), але і ступінь її біологічної небезпеки. Як виявилося, вона різна для різних видів іонізуючих випромінювань (альфа-, бета- і т.д.) Таких одиниць, як рентген і рад виявилося недостатньо для характеристики біологічних дій, викликаних випромінюванням.

Для оцінки ступеня біологічної небезпеки на основі чисельних досліджень, встановлений так званий коефіцієнт якості – k кожного виду випромінювань ( фактично – це коефіцієнт шкідливості). Фахівці цей коефіцієнт називають радіаційним фактором. Цей оцінний коефіцієнт вказує здатність даного виду випромінювання ушкоджувати тканини організму.

Він безрозмірний (відносний). Для бета- і гамма-випромінювань він дорівнює одиниці, для альфа випромінювань -у середньому 20, для нейтронних потоків - у середньому 10.

Таким чином, небезпека для організму людини від поглиненої біологічною тканиною дози випромінювання, дорівнює добутку цієї дози на оцінний коефіцієнт. Результат добутку називається еквівалентною дозою.

Еквівалентна доза Еквівалента доза – поняття, за допомогою якого робиться спроба врахувати неоднакову біологічну активність різних видів випромінювань за допомогою безрозмірних коефіцієнтів, що характеризують радіаційну біологічну активність коефіцієнт якості випромінювання. Незважаючи на збіг розмірності еквівалентної дози ( взаємини основних визначальних одиниць) з розмірністю поглиненої дози (Дж/кг), для її виміру з метою підкреслення її радіобіологічного значення введена спеціальна одиниця зіверт (зв). 1зв= 1 Гр*k Розповсюджена несистемна одиниця еквівалентної дози – Бер (біологічний еквівалент рентгена). 1 бер = 0,01 зв. Отримана людиною еквівалентна доза є основним радіобіологічним критерієм небезпеки впливу на неї будь-якого радіаційного випромінювання.

Потужність дози Для забезпечення прогнозу радіоактивних впливів уведене поняття потужність дози. Це надзвичайно важливе поняття застосовується і для експозиційної, і для поглиненої, і для еквівалентної доз. У кожнім випадку, відповідна потужність, дози дорівнює дозі, одержуваної тією чи іншою речовиною за одиницю часу (за секунду чи побутових умовах частіше за годину). Потужність еквівалентної дози прийнято позначити МЕД. Знаючи цю величину, можна наперед обчислити очікуване значення одержуваної дози за кожний, наперед заданий, період часу, помноживши МЕД на цей час.

Наприклад, дозиметричний прилад показав потужність еквівалентної дози на сходинках із граніту – 0,8 мкЗв/година (Р = 0,8 мкзв/година). Якщо людина посидить на цих сходинках, наприклад, 5 годин, то вона одержить радіаційне опромінення дози 0.8 мкзв/година*5 год. =4мкзв(400мкБер), що в 25-50 разів вище дози від природної сонячної радіації.

Вимір потужності дози Вимірники потужності дози, до яких відносяться й усі без винятку побутові «дозиметри», за сталою традицією теж ( як і нагромаджувачі дози) прийнято називати дозиметрами. Це допускається діючими в даний час стандартами. Дозиметр – це прилад для виміру дози іонізуючого випромінювання ( це прилад, що уловлює радіацію). Дозиметр показує дозу, отриману за визначений відрізок часу. Улаштований він досить просто: вакуумна трубка усередині якої знаходиться дві пластини і невелика кількість газу. Радіація при влучені в трубку починає взаємодіяти з молекулами газу, виникають позитивні й негативні іони, що починають рухатися до пластин, тобто через трубку проходить електричний струм. Вимірюючи електричний срум, можна довідатись кількість радіації, що потрапила в трубку.

Так як в усіх ЗМІ склалася традиція подавати відомості про радіаційну обстановку в одиницях – мікрорентген у годину ( мкр/година), а для здоров’я людини фактично мають значення в мікрозівертах за годину ( мкзв/година), дозиметричні прилади на практиці теж проградуйовані в мкзв/година, для переводу варто користуватися приблизним співвідношенням: 1 мкзв/година = 100 мкр/година

Вищеописані методи вимірювання доз і потужностей доз відносяться до групи дозиметричних вимірів. На практиці часто виикає необхідність виміру не результатів опромінення (отриманих доз) і не процесу опромінення (потужностей доз), а вихідних даних про кількість радіоактивних речовин, що містяться в тому чи іншому контрольованому об’єкті і викликаючи, як наслідок, ті іонізуючі потоки, що фіксуються

вимірювальними приладами. Це зміст радіоактивних елементів прийнято визначати по параметрі, іменованому активністю.

Активність радіоактивності речовини Активність радіоактивної речовини – це кількість атомних ядер, що розпадаються за одну секунду, чи число акті розпаду в секунду (швидкість радіоактивного розпаду). Одиниця виміру активності – бекерель (Бк). Дана кількість радіоактивних атомів має активність 1Бк, якщо в секунду розпадається одне ядро. Кожен акт розпаду зв’язаний з емісією іонізуючого випромінювання. 1 Бк = 1 розп/сек Протягом багатьох років застосовували одиницю активності Кюрі (Ku), названа на честь П’єра і Марії Кюрі – учених, що першими отримали чистий радій. Історично складалася так, що зазначена одиниця була введена стосовно до радію, один грам якого і мав активність 1Ku. Коли почали використовувати цю одиницю стосовно всіх інших радіоактивних елементів, 1Ku став виражати кількість речовини, у якій за 1 секунду відбувається розпад 37 млрд. атомів: 1Ku=3,7 *1010розп/сек=3,7 *1010Бк Усі виміри, зв’язані з визначенням активності, називаються радіометричними.

Питома активність Ще більш представницьким показником радіаційної небезпеки контрольованого матеріалу, є питома активність. Цей параметр використовується, як основний критерій забруднення харчових продуктів, води, ґрунту, будматеріалів, сировини і продукції промислових підприємств.

Масова питома актиктивність – це відношення числа актів розпаду за секунду по одиниці маси (1 кг)радіоактивної речовини. Одиниця виміру – 1 Бк/кг(чиKu/кг). Об’ємна питома активність – це відношення числа актів розпаду в секунду до одиниці об’єму радіоактивної речовини. Одиниця виміру – 1Бк/л чи 1Бк/м3(чи Ku/л, Ku/м3) Для зручності в практичній роботі розглянуті вище одиниці зведені в таблицю 1.

Таблиця 1. Одиниці випромінювання параметрів радіації Основні поняття Одиниці випромінювання в системі СІ Несистемні одиниці Активність радіоактивної речовини Бекерель (Бк) 1Бк=0,027 нКu Кюрі(Ku) 1 Ku=3,7*10E10Бк Поглинута доза Грей (Гр) 1Гр=100рад Рад(рад) 1 рад=0,01 Гр Експозиційна доза Кулон/кг 1Кл/кг=3,86*10Е№ р Рентген(р) 1 p=2,58*10E-4кл/кг Еквівалента і ефективна доза Зіверт (Зв) 1зв=100бер 1Зв=1Гр*K Бер (бер) 1 бер= 0,01зв 1 бер=1 рад*k Потужність поглинутої дози Гр/с 1Гр/с=100рад/с Рад/с 1 рад/с=0,01 Гр/c Потужність експозиційної дози (Р) Ампер/кг (А/кг) Рентген в сек.(Р/с) 1 р/c=2,58*10E-4A/кг Потужність ефективної дози Зіверт/с Бер/год

Вплив радіоактивного випромінювання на живі організми (на прикладі організму людини)

Вплив радіації на людину полягає в іонізації біологічних тканин. Яка ж у точності дію спричиняє радіація на людське тіло? Коли радіоактивне випромінювання проходить через тіло чи коли в яких-небудь тканинах організму присутні радіоактивні речовини, енергія хвиль і часток передається тканинам, що піддаються опроміненню. А при передачі енергії від радіоактивних часток кліткам і рідинам тіла відбувається порушення атомів і молекул, що складають тіло. Ця передача енергії приводить до ушкодження клітин, порушення їхньої діяльності і навіть загибелі, у залежності від отриманої дози опромінення і стану здоров'я людини на момент опромінення.

При цьому поглинена енергія в біологічних тканинах розподіляється нерівномірно, а окремими розрізненими «пачками». У результаті, величезна кількість енергії випромінювання передається у визначені ділянки яких-небудь клітин і зовсім невелике, якщо таке взагалі мається в інші.

Подібний нерівномірний характер поглинання енергії пояснює особливості впливу радіації на організму. Загальна кількість поглиненої тканинами енергії може бути невеликою. Але деякі клітини живої матерії через таку нерівномірність розподілу енергії випромінення будуть значно ушкодженні.

Поглинена енергія в живому організмі викликає в ньому порушення й іонізацію атомів і молекул, їхній зсув, тобто утворення дефектів, розчепленням стійкої в організмі молекули на атоми чи більш прості комплекси молекул, перетворенням одних елементів в інші.

Незначність поглиненої кількості енергії, що викликає тяжкі наслідки , можна продемонструвати декількома способами.

Наприклад, енергію (дозу) рентгенівського випромінювання, безсумнівно, смертельного для людини при загальному опроміненні, можна порівняти з тепловою енергією. При цьому смертельна енергія рентгенівського випромінювання буде

менше теплової енергії, поглиненої організмом після випитої чашки гарячої кави чи після декількох хвилин прийняття сонячних ванн у теплий день. У свою чергу енергію смертельної дози поглиненого рентгенівського випромінювання можна порівняти із механічною енергією: вона буде відповідати роботі, виконуваної однієї людиною при підйомі тіла іншої людини на висоту 40 см над рівнем підлоги. Теплова чи механічна енергія поглинається в тканинах однаково і рівномірно. Тому, що викликати ушкодження в живому організмі, енергію подібного типу буде потрібно набагато більше, ніж енергії іонізуючого випромінювання. Для іонізуючого випромінювання не має бар’єрів в організмі. Будь-яка молекула може бути іонізована і звідси починається шлях радіоактивної дії у виді різноманітних радіаційно-хімічних реакцій, біохімічних зрушень, роз регуляції, структурно-функціональних порушень.

Радіація збільшує (несприятливим для тіла виглядом) активність усіх біологічних систем. Основними елементами, що складають тіло, є вуглець, кисень, водень і сірка. Кисень відіграє головну роль у розчепленні вуглеводів і жирів для одержання енергії. Ця енергія використовується для побудови білків, необхідних для формування тканин тіла. Кисень також відіграє ключову роль в утворенні ферментів, що діють як каталізатори в біохімічних реакціях.

Взаємодіючи з атомом чи молекулою тіла, радіоактивне випромінювання може вибити відтіля електрон. Звичайно вільні електрони захоплюються молекулами кисню. Маючи зайвий електрон, така молекула кисню стає нестабільною, вона здобуває велику здатність реагувати з іншими молекулами і буде намагатися «відібрати» електрон в іншої, що знаходиться по сусідству молекули для відновлення свого стабільного стану. Молекула, з якої був узятий цей додатковий електрон теж стає нестабільною, і буде «віднімати» електрон іншої молекули. Результатом цього буде дійсна ланцюгова реакція в тілі людини. Таким чином, хімічно активні молекули кисню порушують функції і структуру клітини.

Оскільки кисень присутній у великих кількостях у середині і поза клітинами, утворення великої кількості хімічно активного кисню при радіаційному опроміненні приведе до руйнування інших хімічних сполук у клітинах, тому що їхні молекули будуть прагнути до повернення в стабільний стан.

Ураженими речовинами в тілі можуть бути жири чи білки, життєво необхідні для нормальної діяльності клітин. При поразці визначених білків, що знаходяться в клітині, результатом можуть бути мутації, що, у свою чергу, можуть зробити організм схильним до раку.

Таким чином, радіація викликає утворення великої кількості вільних електронів в організмі людини. Це потім приводить до утворення хімічно активного кисню й інших змінених речовин, що роз'їдають тканини, викликаючи: • порушення структури клітини; • придушення активності ферментів; • утворення аномальних білків; • утворення речовин, що викликають мутації і рак; • загибель клітин. В організмі включаються захисні сили, починає протистояти альтернативний шлях відновлювальних процесів, і біологічних реакцій, спрямованих на виправлення, адаптацію, компенсацію.

Це протиборство, почавши на молекулярному, невидимому і невідчутному рівні, поступово піднімається на усе більш високі етапи біологічного організму: від клітини до окремих органів далі до всього організму. Результат боротьби залежить від дози, сотні берів безумовна реалізація враження, аж до загибелі організмів.

При великих дозах радіація може руйнувати клітини, ушкоджувати тканини різних органів і з'явитися причиною швидкої загибелі організму. Ушкодження, викликані великими дозами опромінення, звичайно виявляються протягом декількох годин чи днів. Ракові захворювання, однак, виявляються за багато років після опромінення – як правило, не раніше ніж через 1-2 десятиліть. А вроджені пороки розвитку й інші спадкові хвороби, викликані ушкодженням генетичного апарату, по визначенню з'являються лише в наступному чи наступних поколіннях: це діти, онуки і більш віддалені нащадки індивідуума, що був опромінений. Вплив малих доз опромінення знайти, майже зазвичай, виявляється дуже важко. Частково це зв'язане з тим, що для їхнього прояву повинно пройти дуже багато часу. Але навіть і знайшовши якісь ефекти, потрібно ще довести, що вони викликані дією радіації, оскільки і рак, і ушкодження генетичного апарату можуть бути викликані не тільки радіацією, але і безліччю інших причин.

Щоб викликати гостре ушкодження організму, дози опромінення повинні перевищувати визначений рівень, але немає ніяких підстав вважати, що це правило діє у випадку таких наслідків, як рак чи ушкодження генетичного апарату. Принаймні, теоретично для цього досить найменшої дози. Однак у той же самий час ніяка доза опромінення не приводить до цих наслідків у всіх випадків. Навіть при відносно невеликих дозах опромінення далеко не всі люди приречені на ці хвороби; діючи в організмі людини захисні механізми звичайно ліквідують всі ушкодження.

Точно так само будь-яка людина, на яку діяла радіація, зовсім не обов’язково повинна занедужати раком чи стати носієм спадкових хвороб; однак імовірність чи ризик, настання таких наслідків у нього більше, ніж у людини, що не була опромінена. І ризик цей тим біліше, чим більша доза опромінення.

У таблиці 2 приведено значення доз і ступінь їхнього впливу на організм людини. № Значення поглиненої дози, рад Ступінь дії на людину 1 Летальні дози: 10000 рад (100Гр.) Смерть настає через кілька годин чи днів в наслідок у ушкодження центральної нервової системи. 1000-5000 рад.(10-50Гр.) Смерть настає через один-два тижні в наслідок внутрішніх крововиливів(головним чином у шлунково-кишечному тракті) 300-500 рад.(3-5Гр.) 50% опромінених вмирають у плині одного-двох місяців клітин кісткового мозку. 2 150-200 рад.(1,5-2Гр.) Виникнення первинної променевої хвороби 3 100 рад.(1 Гр.) Рівень короткочасної стерилізації, втрати і відтворення потомства. 4 25 рад. (0,25 Гр.) Доза виправданого ризику в надзвичайних обставинах 5 10 рад(0,1 Гр.)

Рівень подвоєння генних мутацій 6 2 рад. (0,02Гр.) в рік Гранично припустима доза в Україні професійного опромінення в рік для персоналу категорії “А” (особи які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань 7 0,2 рад. (0,002Гр.) (200 мілірад) в рік Доза, що допускається у рік для осіб категорії “Б” (обличчя які можуть одержувати додаткове опромінення в зв’язку з розташуванням робочих місць у приміщеннях і на промислових площадках об’єктів з радіаційно-ядерними технологіями) 8 0,1 рад (0,001Гр.) в рік Припустима доза для облич категорії “У” (усе населення) 9 (0,1-0,2 рад.) в рік Доза від природного (космічного і природного) тіла, одержувана кожною людиною за рік. 10 3 рад Опромінення при рентгенографії зубів. 11 30 рад Опромінення при рентгеноскопії шлунка (місцеве) 12 1 мікрорад Перегляд одного хокейного матчу по телевізорі. 13 84 мікрорад/год При польоті в літаку на висоті 8 км.

Шляхи проникнення радіації в організм людини наступні: 1.Гамма-промені з космосу, з поверхні Землі, і від будівельних матеріалів; 2.Проникнення газоподібного елемента радону в атмосферу; 3.Перехід радіоактивності в рослини через корені і їхні потрапляння в організм людини через їжу. Перший шлях – зовнішнє опромінення від джерела, розташованого поза організмом. У цьому випадку рентгенівське випромінювання і гамма-промені повинні мати відносно велику енергію, щоб пройти крізь тіло людини, а деякі високоенергетичні бета-промені повинні змогти проникнути в поверхневі шари шкіри. В другому випадку газ радон надходить при вдиханні і продукти його розпаду осаджуються в дихальних шляхах.